Паспорт району

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПАСПОРТ

Путивльського району

karta_SUM_oblАдміністративний центр: м. Путивль

Адреса Путивльської районної державної адміністрації:

41500 м. Путивль, вул. Першотравнева, 84

Код _05442__. Телефон: 5-27-79, факс:_9-17-60

Електрона пошта: ptvl_r@oblmail

Загальні відомості про місто (район)

Дата утворення: 10 січня 1939 року

Площа: 1,1тис. кв. км (4,6 % від території області)

Відстані: від м. Путивль до м. Суми

автошляхом 100 км

Структура земельного фонду :

Територія, усього — 110,3 тис. га

у тому числі: сільськогосподарські угіддя — 79,3 тис. га, 4,6 % від площ с/г угідь області із них : рілля — 50,2 тис. га

Ліси та інші лісовкриті площі — 20,4 тис. га

Забудовані землі — 2,7 тис. га

Землі водного фонду — 1,8 тис. га

Інші землі — 4,4 тис. га

Адміністративно-територіальний устрій:

Рад — 24, із них: міська — 1, сільських – 23

Міст районного значення – 1

Сільських населених пунктів – 94

Чисельність наявного населення станом на 01.01.2007 — 31,4 тис. чол., 2,6 % від населення області

у тому числі: сільське — 14,7 тис. чол., міське — 16,7 тис. чол.

Коротка історична довідка

Територія навколо Путивля була заселена в глибоку давнину. В епоху неоліту (IV-III тис.до н.е.) і бронзи (II тис. до н.е.) тут проживали індоєвропейські та угро-фінські племена. У I тис. до н.е. жили скіфи і балти, а на рубежі нашої ери з’являються слов’яни. У VIII-XI ст. в цих краях мешкали літописні слов’янські племена сіверян. В IX ст.Сіверянська земля входить до складу Київської Русі.

PutivlperedВ X ст. виникає м. Путивль. Перша літописна згадка про нього міститься в Іпатіївському літописі від 1146р.

З Путивлем пов’язаний знаменитий похід сіверянських князів на чолі з князем Ігорем Святославичем на половців у 1185р. Події цього походу оспівані в безсмертному “Слові о полку Ігоревім”. З Путивлем пов’язана, зокрема, одна з найбільш ліричних сторінок поеми — “Плач Ярославни”.

В 1239р. Путивльські землі були підкорені монголо-татарами. В 1356р. край входить до складу Великого князівства Литовського, з 1500р. — до Московської держави.

В XVI-XVII ст. Путивль був важливим стратегічним центром на південних рубежах Росії. Місто було сильно укріплене, зокрема мало кам’яну фортецю (на території сучасного Молчанського монастиря) і дерев’яну (на території Городка). Гарнізон Путивля налічував 1,5 тис. чоловік.

В XVI-XVII ст. територія Путивльщини інтенсивно заселяється як вихідцями з центральних районів Росії, так і українськими селянами і козаками. В кількох селах поселились і білоруси, які змішавшись з місцевим населенням, утворили окрему етнографічну групу — “горюни”.

В XVI-XVII ст. Путивль був важливим торгово-ремісничим центром, чому сприяло його вигідне географічне положення на шляхах, які вели з Польщі, Литви, України, Криму, Туреччини в Московську державу. В XVII ст. в Путивлі налічувалось 77 магазинів, 200 лавок і трактирів. В цей час місто було і значним релігійним центром: в місті діяли 4 монастирі і 24 церкви.

Путивль відігравав надзвичайно важливу роль в подіях Смутного часу. На початку 1605р. в Молчанському монастирі знаходилась резиденція самозванця Лжедмитрія I. Зібравши на території краю 40-тисячне військо, він вирушає походом на Москву і на деякий час стає царем. В 1606р. з Путивля розпочалось грандіозне народне повстання під проводом Івана Ісайовича Болотникова.

Непересічна роль Путивля у зв’язках України з Росією в XVII ст. Українські гетьмани вступали в дипломатичні зносини з Москвою через посередництво путивльських воєвод. Царський уряд дозволив українським купцям торгувати у Путивлі без сплати мита. Під час Визвольної війни українського народу 1648 — 1654 років через Путивль йшла військова та економічна допомога Росії Україні. В 1653р. в Путивлі перебувало російське посольство на чолі з боярином Василієм Васильовичем Бутурліним, яке згодом виїхало до Переяслава, де в 1654 р. відбулась історична Переяславська рада.

З кінця XVII ст. Путивль втрачає своє військово-стратегічне значення і перетворюється в рядове провінційне місто Росії. В 1797 р. Путивльський повіт входить до складу Курської губернії.

В 1839-1861 р.р. в селі Волокитиному, в маєтку місцевого поміщика Андрія Михайловича Миклашевського, діяв фарфоровий завод. Високохудожні вироби цього підприємства зараз зберігаються в багатьох музеях світу.

В XIX — на поч. XX ст. головною галуззю економіки краю було сільське господарство. Промисловість представляли 9 цукроварень, багато дрібних кустарних підприємств. Чеський підприємець Йозеф Коцик побудував у Путивлі пивзавод. В 1878р. через південну частину повіту була проведена залізниця, а в с. Буринь відкрита залізнична станція “Путивль”. У 1897р. в Путивлі налічувалось 58 магазинів, 145 лавок. Чотири рази на рік проводились ярмарки, двічі на тиждень — базари.

На початку XX ст. в Путивльському повіті діяли 3 монастирі (Молчанський, Софроніївський і Глинський), 57 православних церков (в т.ч. 9 — у м. Путивлі).

В 1926 р. Путивль і прилегла до нього територія була передана із складу РРФСР до складу УРСР. В 1929 р. в Путивлі почав діяти молокозавод, а в 1932 р. — овочесушильний завод. В 1939 р. Путивльський район увійшов до складу Сумської області.

В роки Великої Вітчизняної війни Путивльщина стала колискою партизанського руху на Україні. У вересні-жовтні 1941 р. в Спадщанському лісі сформувався партизанський загін, який в подальшому перетворився на велике з’єднання партизанських загонів Сумської області. Під командуванням С.А.Ковпака і С.В.Руднєва воно пройшло з боями по всій Україні — від Путивля до Карпат. А сформована на базі цього з’єднання Перша Українська партизанська дивізія в 1944 р. здійснила рейд на Сан і Віслу.

В 1959 р. в Путивлі почав діяти завод радіодеталей (пізніше — виробниче об’єднання “Сейм”).

На сучасному етапі народне господарство Путивля і Путивльського району все більше набуває ринкового характеру. Поряд з традиційними галузями економіки є також значні можливості для широкого розвитку туризму.

mak-market

megabusinka